Самотність

Від самотності страждає сьогодні багато хто. Ці почуття багато років були добре знайомі й мені.

Хоч мої рідні оточували мене турботою, увагою і любов'ю, моїм серцем все частіше оволодівала самотність. Так, я любила своїх батьків, а також всіх рідних і близьких мені людей. І лише одну людину я любила дуже мало - саму себе. Я часто думала: а за що мене, каліку, любити? Я не можу ні ходити, ні робити щось корисне руками для оточуючих. І, до того ж, постійно потребую сторонньої допомоги. Ці думки часто і сильно пригноблювали мене.

Коли мені було 29 років, в моєму житті настав дуже важкий період. Ніхто не міг мені допомогти, окрім одного Господа Бога. Я була переконаною атеїсткою, могла повірити швидше в інопланетян або в літаючи тарілки, ніж в живого Бога. Але тоді я вперше звернулася саме до Нього, мало вірячи, що це щось змінить на краще. І, - о, диво! - Він почув і відповів на мою першу молитву. Я дякувала Йому за допомогу мені, що раніше не вірувала і насміхалася, коли хтось мені говорив про Нього.

Я попросила Його не залишати мене, я благала увійти до мого серця, і з тих пір почала молитися щодня. Після першої ж молитви в моєму серці ожила надія, хоча я людина далеко не легковірна. Я повірила в живого Бога, розуміючи, що без Його слова і без віруючих друзів я можу оступитися і піти неправильним шляхом. Адже сатана не дрімає, і всіма силами прагне утримати людину в своїй владі. А тим, хто хоче прийти до Бога, чинить підступи. Розуміючи все це, я благала Господа Бога, щоб Він допоміг мені знайти братів і сестер у Христі. Щоб дав можливість вивчати Своє Слово - Біблію, і щоб позбавив мене від туги і самотності. Чотири роки я просила Його про це. І Господь відповідав мені. Правда, не так швидко, як вперше, але Він краще знає, коли і що нам давати.

Спочатку Господь змінив мене і наповнив моє серце і душу ще більшою любов'ю до рідних і близьким. Я навчилася прощати всіх своїх кривдників. А моя віра в Господа Бога і любов до Нього стали безмежними. Господь постійно проявляв Свою турботу про мене, показуючи мені диво за дивом. Хіба не дивом було вже те, що Він почув мене і відповів? Я зрозуміла, що Великий, Всесильний Бог любить всіх людей, і мене також. Таку, як я є. Яке ж я маю право не любити те, що створив Сам Господь, і що любить Він? І як я можу когось засуджувати, коли Господь прощає всім людям їх гріхи, коли вони щиро каються і просять у Нього вибачення?

Так день за днем Господь освітлював мою душу і моє серце. Коли мені ставало самотньо, варто було мені тільки пригадати про мого небесного Отця і помолитися Йому, як тут-же самота залишала мене. За 7 років, які я прожила з тих пір з Господом в серці, Він багато раз виявляв Своє благословення і любов до мене. Дивним чином в моєму будинку з'явилося Боже слово, привів Він в мій будинок і братів і сестер у Христі.

З дитинства я мріяла про велику і дружну сім'ю. Слава Богу, що тепер я її маю!