Що послав Бог

Біля фруктового кіоску на тротуарі відбувалася серйозна розмова. Бійки ще не було, і диспозиція сторін поки з'ясовувалася словесно. Сухорлявий хлопець, розмахуючи руками, з запалом пояснював немолодій торговці:
- Та ще не народився той, хто дав би мені по ... (він вжив слово, яке застосовують до тварин, але в даному випадку воно означало його обличчя).
- Я головний на цій вулиці!

"Хуліган дитинства" - подумки поставив я йому діагноз, проходячи мимо і нашвидку оглядаючи овочеві прилавки наступного кіоску, за якими нікого не було. Пройшовши ще з десяток метрів, чомусь повернувся. Що б таке купити до вечері? Весняні овочі вже закінчилися, а літні ще не з'явилися. Поки я роздивлявся напівпорожні прилавки і мішки з картоплею, підійшов продавець. Ним виявився той «самий головний» на цій вулиці.

- Я вас слухаю! - він посміхнувся. На таку заяву у мене давно заготовлена відповідь:
- Якби ти мене слухав, то жив би по-іншому, і набагато краще.

Він замовк. Мабуть, головному по вулиці так ще не відповідали. Я показав йому головку капусти, і він її зважив:
- Якраз на 96 копійок.
Я протягнув 2 гривні, почав укладати покупку, і потихеньку рушив. Так би й пішов, якби він не гукнув навздогін:
- А решту?
Я повернувся. Зовсім забув про цей їх прийом: зачекати, або зробити відчужений вигляд - адже не кожен повернеться за здачею. Він протягнув мені гривну і сказав:
- Що Бог послав...
Натякав на те, що міг спокійно привласнити її. Я дістав Євангеліє і протягнув йому.
- Тобі Бог послав сьогодні ось це. Читай і віруй. Бо пропадеш.

Він щиро подякував. І я пішов, сам собі дивуючись з випадку. Капуста мені точно була не потрібна. Вона ще з тиждень лежала в холодильнику. А ось душа його, напевно, потрібна була Господу.

"Який хоче, щоб всі люди врятувалися і досягли пізнання істини" (1Тим.2.4).