Посуха

Чи погодитесь ви з тим, що результат тяжкої хлiборобської працi залежить вiд дощу? Звичайно, є й iншi причини, але ж дощ, i то своєчасний!
  Звiдки ж вiн береться? В школi вчать, що то є кругообiг води в природi. Та це мало втiшає. Невже ми такi безсилi щось змiнити i приреченi довiку бути "гвинтиками" чи "колiщатками"?
  Поглянемо до iншого пiдручника життя - Бiблiї, Слова Божого. Читаємо в книзi Псалмiв 146-й, вiршi 8,9: "Он покрывает небо облаками, приготовляет для земли дождь, произращает на горах траву; дает скоту пищу его". Тут ясно написано, що Сам Бог посилає дощ на землю. Посилав споконвiкiв i посилає донинi; посилає на злих i праведних. Велика Божа ласка, любов до людей,- то посланий Ним дощ; посланий попри людськi грiхи та беззаконня.
  Тепер запитаємо кожен себе, а чи дякував я Боговi за останнiй дощ? Як би ви дякували спекотного лiтнього дня людинi, що протягне вам декiлька ковткiв води вгамувати спрагу? Чи вiд щирого серця? Але ж Господь посилає нам сотнi тон життєдайної вологи на нашi сади i городи; чи схиляємо ми перед ним наше серце у щирiй подяцi? Ба, чи визнаємо навiть це джерело?
  Бiблiя ясно вказує на iсторичному прикладi iзраїльського народу, що посуха є ознакою гнiву Божого за беззаконня та iдолопоклонство народу. Бо Ізраїльский народ часто замiсть живого Бога вклонявся iдолам - золотим, срiбним, кам'яним, дерев'яним, зробленим людьми. Вони мають очi, але не бачать, мають вуха, та не чують. Ізраїль вклонявся, хоч вiд Самого Єгови мав заповiдь: "Не делай себе кумира и никакого изображения того, что на небе вверху и что на земле внизу... не поклоняйся им и не служи им, ибо Я Господь, Бог твой, Бог ревнитель" (Вт.5,8-9)
  Але в Словi Божому ми бачимо також i засiб вiд посухи. В молитвi наймудрiшого серед людей, царя Соломона при освяченнi Єрусалимського храму ми читаемо слова: помоляться, сповiдають Iм'я Твоє, навернуться вiд своїх грiхiв. Те ж записано в 2-й кн. Пар.7,14: "Если Я заключу небо и не будет дождя... и смирится народ Мой... и будут молиться, и взыщут лица Моего, и обратятся от худых путей своих: то Я услышу с неба, и прощу грехи их, и исцелю землю их".
  Невже Творець вимагає чогось неможливого вiд нас? Нi. Це зовсiм реальнi речi - залишити грiх, визнати Бога, впустити Його в своє серце i тiшитись сердечним спокоєм кожного дня. "Мир Мой даю вам"- сказав Христос.
  Звернемо увагу i на слово "народ". Саме народ, а не окремi його представники, мусять визнати свого Творця, принести Боговi жертву подяки, як написано: "Жертва Богу дух сокрушенный". Коли народ зробить цi реальнi речi, тодi й Господь вiдповiсть на молитви народу, благословить раннiм та пiзнiм дощем землю, благословить врожаєм на землi i вiчним блаженством в Своєму царствi.