Півники борові та понтичні

В Червоній книзі України повідомляється, що півники борові (Iris Pineticcia Klok. - I. flavissima Pall. subsp, stolonifera f. orientalis Ugr; I. Arenaria Waldst. et Kit. subsp. orientalis (Ugr.) Lavr; I. humilis Georgi subsp. orientalis (Ugr.) Soo) - це ендемічний північно-причорноморський вид.
Півники борові - це багаторічна трав`яниста рослина заввишки 7-20 см. Кореневище товсте, розгалужене, булавовидне потовщене під вузлами, випускає гони: неплідні облиснені, плідні з 1-2 листками або безлисті. Листки плоскі, мечовидні. Квітки (звичайно по 2, розквітають у різний час) завдовжки 3,5-5,5 см, жовті, внизу з волосками, трубка оцвітини за довжиною майже така, як і зав`язь. Плід - коробочка, загострена з обох кінців. Цвіте у квітні - травні, плодоносить у червні. Розмножується насінням і кореневищами.

Поширення:
Правобережний Лiсостеп (вiд Днiпра до Південного Бугу), пд. частина Лiвобережного Лiсостепу, Лiвобережний Степ. Вид поширений також у Росiї (пд. району Орловської, Курської, Воронезької та зах. частина Саратовської областей). Росте в борах, соснових насадженнях на рiчкових терасах.
Причини зменшення чисельності - порушення екологічних умов у річкових долинах, випасання худоби.
Вирощують з 1982 р. у Донецькому ботанічному саду НАН України. Необхідно виявити нові місцезнаходження виду і взяти їх під охорону. Слід контролювати стан популяцій, ввести рослину в культуру.

Джерело інформації:
Флора УРСР, 1950; Тарасов В. В., 1983; Определитель высших растений Украины, 1987
Укладач - Р. І. Бурда.

Червона книга України: півники понтичні (Iris pontica Zapat - I. humilis Bieb; I. marschalliana Bobr.) - це вид на північній межі ареалу.

Півники понтичні - це багаторічна трав`яниста рослина. Кореневище повзуче, товсте. Стебло безлисте, заввишки 2-3 см. Листки прикореневі, вузьколінійні, прямостоячі, довші за стебло з квіткою. Квітка (одна, рідше дві) з блакитно-ліловою оцвітиною, запашна. Цвіте у квітні - 1-й половині травня. Плодоносить у трави. Розмножується насінням і кореневищем

Вид поширений: Побужжя (Миколаївська обл.: околицi м. Первомайська, сiл Митiї, Грушiвки, Курiпчиного Первомайського району, смт Доманiвки та с. Богданiвки Доманiвського р-ну, сiл Маложенiвки, Водяно-Лориного Єланецького р-ну). За опублiкованими даними та гербарними зразками 30-50-х рр. 20 ст. рослина вiдома в Одеськiй, Днiпропетровськiй та Кiровоградськiй областях. Вид поширений також у Румунiї, Молдовi, на Передкавказзi.
Росте в степах, заростях степових чагарникiв, трав`янистих й кам`янистих схилах. Чисельність незначна, скорочується. Популяції налічують від кількох рослин до декількох десятків.
Причини зменшення чисельності - ксерофітизація місць зростання, витоптування під час випасання худоби, надмірні рекреаційні навантаження.
Проведено облік популяцій у Побужжі, де необхідно створити заказник. Треба обстежити відомі раніше місцезнаходження, вивчати стан популяцій, вирощувати вид у ботанічних садах, ввести в культуру.

Джерело інформації:
Флора УРСР, 1950; Флора Европейской части СССР, 1979; Гейдеман Т. С., Николаева Л. П., 1980; Определитель высших растений Украины, 1987.
Укладач - Л. І. Крицька.