Пияцтву - бiй?

Дозвольте менi засумнiватись. Чи це насправдi пияцтву об'явлено бiй? Що не кажiть, а ранiше боролися масштабнiше, з розмахом: корчували виноградники, трусили по селах самогон, направляли на примусове лiкування. А проте, як казав мiй колишнiй колега - студент "И в борьбе с 'зеленым змием' побеждает змий!" Він плескав у долоні та пританцьовував. Виглядало переконливо, вiн мав рацiю. Бо одночасно з "боротьбою" держава мiцно тримала монополiю на виробництво спирту. Та не варто засуждувати минуле, яке вже не змiниш. Звернiмося до сьогодення. Його ще можна змiнити на краще.
 
  Корiнь цього всенародного лиха криється у тiй метi, яку ставить людина у своєму життi. Для чого ти живеш сьогоднi, людино? Що станеться з тобою завтра? 70 рокiв комунiстичного виховання призвели до того, що переважна бiльшiсть українцiв на це питання вiдповiдають сьогоднi так: живемо один раз, з могилою все скiнчиться. "Що людям, те й менi..." На мою думку пияцтво є послiдовним продовженням такого атеїстичного свiтогляду. (Звичайно, iснують i варiанти - токсикоманiя, наркотики, розпуста).
 
  Але призрак комунiзму згинув, конаючи останнi роки в Пекiнi та Сеулi. А сучасна наука доводить, що якась частина людського єства продовжує жити i пiсля смертi. Чи не про це ж написано було ще тисячi рокiв тому у Бiблiї: "И возвратится прах в землю, чем он и был; а дух возвратится к Богу, Который дал его?" (Єккл.12.7) Так, часи змiнюються, а Слово Боже лишається незмiнним.
 
  Зник "Союз нерушимый", як мильна бульбашка лопнула партiя - "ум, честь и совесть нашей эпохи", радянськi атомнi боєголовки вже не вишукують собi цiлей у Європi та за океаном. На жаль, свiтогляд не змiнюється так швидко. Український народ продовжує жити минулим, жити без живого Бога. Хiба не стали у селi звичними такi явища, як "випити сто грам" або "для апетиту", "поставити могорича"? Народження дитини, весiлля, проводи, смерть,- всi етапи людського буття щедро приливаються самогоном. Це стало нормою життя. Але чи дiйсно це норма?
 
  Лiкарi кажуть, що алкоголь - це справжнiй наркотик, який потребує збiльшення дози, формує постiйну залежнiсть, що неминуче призводить до деградацiї особи i руйнування тiла. В першу чергу втрачається совiсть. Залежна людина не визнає своєi залежностi. Та й хто з нас не бачив наслiдкiв: покалiченi люди, розбитi сiм'ї, сироти при живих батьках, навiки втрачене здоров'я, занепад i збитки виробництву. Це наслiдки "нормального" способу життя.
 
  Я не вiрю, що держава чи президент можуть вирiшити цю проблему. Тим бiльше не пiд силу це зробити жодному керiвниковi з самими благими намiрами.
 
  Але вихiд є. Є реальна сила, здатна зупинити найостаннiшу людину на самому краю прiрви. Це сила Божа. "Ибо так возлюбил Бог мир, что отдал Сына Своего Единородного, дабы всякий, верующий в Него, не погиб, но имел жизнь вечную." (Iоан.3.16). Вiн продовжує творити чудеса. Вiн може звiльнити i тебе, друже, не тiльки вiд влади горiлки, але й вiд влади грiха. Без примусового лiкування, без кодування i еспералi, без "цiлителiв" i "спецiалiстiв". Йому потрiбно лише твоє розкаяне серце, визнання грiха i щирий заклик про допомогу. Написано ж бо, що "кровь Иисуса Христа, Сына Его, очищает нас от всякого греха". (1Iоан.1.7). Багато хто пройшов крiзь це i свiдчить: є Бог! Бо на щиру молитву "Боже, врятуй мене! Гину!" Вiн завжди вiдповiдає.
 
  Не варто вiдкладувати це рiшшення на завтра. В Бiблiї є таке слово: нинi. "Ныне, когда услышите голос Его, не ожесточите сердец ваших"(Євр.3.8).
 
  Завтра може не настати. Моє життя може скiнчиться вже сьогоднi. Тому не варто ризикувати вiчнiстю, яка iснує незалежно вiд наших переконань чи побажань.
 
  Вiчний, святий i праведний Бог чекає тебе.